Ада Роговцева. Творческий вечер в Одессе.

 

 

Встреча с Адой Роговцевой состоялась 8 июля 2016 г. в Зеленом театре в рамках проекта «Meridian Odessa: Мистецьке літо-2016 в Зеленому театрі». 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дочь Ады Роговцевой, Екатерина Степанкова www.facebook.com/kate.stepankova  читала вместе с мамой стихи. 

 

 

 

 

 

  Зеленый театр заполнен!

 Видео фрагментов выступления Ады Роговцевой доступно по следующим адресам:  

Часть 1. https://youtu.be/5x_Rc6k0ldM

Часть 2. https://youtu.be/B6O7V8p8Wbk

Часть 3. https://youtu.be/ttWKUtj_8e8

Часть 4. https://youtu.be/M9g9PSC7mkw

 

 

 

Энергичная и моложавая, не присев ни на минутку, Ада Николаевна заражает слушателей оптимизмом. Слушая рассказ о ее непростой жизни, находишь для себя способы преодоления невзгод.

 

 

 

Стихи любимой поэтессы Лины Васильевны Костенко

Ліна Костенко - Страшні слова, коли вони мовчать

 

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

 

Ліна Костенко - Ще вчора була я висока, як вежа

Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи - дістану зеніт.
І раптом, як вибух, - обвал і пожежа.
Розтрощений камінь - уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, - будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння - почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

Ліна Костенко - Пишіть листи і надсилайте вчасно

Пишіть листи і надсилайте вчасно,
Коли їх ждуть далекі адресати,
Коли є час, коли немає часу,
І коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові,
Не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! — і все, крізь роки і печалі.

 

Екатерина говорит  «…мы особенная семья, потому что мы держались всю жизнь друг за друга …» и  знакомит слушателей со стихами своего брата Константина Степанкова:

- Хто се співає, то спомин ховає мелодію щастя …

- Я на свет затем явился, чтоб постичь и рассказать, как и чем летают птицы …

- А правду кажуть, що земля оце як куля …

 

 

А когда звучат сыновьи слова " ... і ще хотілося спитати, коли нам будуть роздавати крила" на сцену вновь выходит Ада Николаевна 

 

 

и начинает читать свои стихи.

 

Мне приснилось, ты пьешь чай
Из хрустального стакана.
И привычная печаль
Отступила, как ни странно.
Мне приснилось, ты здоров
И здоровы наши дети,
И у нас с тобой есть кров –
Самый лучший дом на свете.
Мне приснилось, нет тревог,
Есть твой смех и твоя песня,
Есть бесхитростный пирог
И уверенность – мы вместе.
И не надо уходить –
Сердце рвать, калечить душу,
Можно долго не будить
И дыханье слушать, слушать…..

(http://www.liveinternet.ru/users/2914445/post305035206/)

На твой вопрос, как себя чувствую,
Отвечу — чувствую тебя.
Я где-то без тебя присутствую,
Заботы душу теребят.
Смеюсь, и плачу, и сочувствую,
Советую и суечусь,
И через все тебя я чувствую,
Теплом и нежностью свечусь.
(С сайта http://www.inpearls.ru/)

 

На своїм подвір’ї у селі
Старість зустрічаю, — Бог звелів.
На піску, а підняла садок
І веселе моренько квіток.
Сонце обціловує мене,
Добрий вітер хати не мине,
І всміхається до мене божий світ:
Їжачок і вуж, собака й кіт.
Ластівка гніздо спокійно в’є, -
Їй моє подвір’я, як своє,
Стелять килим трави-спориші, -
Лоскотно і весело душі.
Воду п’ю, — колодязну блакить!
Господи! Яке –бо щастя – жить!

(https://www.stihi.ru/rec.html?2014/02/24/5800) 

 

Я змінюю, я змінюю,
Я змінюю адреси,
Розмінюю, розмінюю,
Розмінюю життя…
Актриса професійна
І трішки поетеса,
Що сталось, те вже сталось,
Немає вороття.
Дівчатко, жінка, мати,
Онукова бабуся…
Так і було і буде,
Все змеле млин життя.
Я жорна зупинити
Зухвало не беруся
Аби не залишити
Полови та сміття.
Роздмухую, роздмухую,
Роздмухую пилюку…
І землю обробляю
Й вирощую садок.
Проходять болем серця
І зустрічі й розлуки,
Лишається хіба що…
Віршований рядок.

(https://www.stihi.ru/rec.html?2014/02/24/5800)

 

 

 Наступило время цветов, автографов и расставания с обаятельной и любимой Адой Николаевной Роговцевой.

 

 Одесситы расходятся в ожидании новых встреч...